14 грудня – День вшанування учасників
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – день пам’яті в Україні. Цього дня з великою
вдячністю згадуємо тих , хто рятував світ від катастрофи , хто не замислювався про нагороди і славу , а
сумлінно і героїчно виконував свої професійні обов’язки.
Напередодні цієї дати в Інтернет –
залі районної бібліотеки відбувся вечір – вшанування «Минуле стукає в наші
серця». На захід були запрошені учні 8 – х класів СШ № 2 та ліквідатор аварії
на ЧАЕС, капітан запасу Сумченко Володимир Борисович.
Ведучі вечора Наталія Пономаренко та
Алла Новікова розповіли присутнім про найбільшу катастрофу в історії людства,
згадали людей, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, котрі
своєю працею, своїм подвигом, ціною власного життя зупинили розповсюдження
аварії на 4 – му енергоблоці, змогли локалізувати зруйнований реактор, уклавши
його в бетонний саркофаг.
Серед учасників ліквідації
техногенної Чорнобильської аварії були і наші земляки - тростянчани. Один з них Сумченко Володимир
Борисович.
Ліквідатор розпочав свою розповідь,
згадавши товаришів чорнобильців, які відійшли в небуття, виконавши свій почесний
обов’язок громадянина.
У жовтні 1986 року Володимира
Борисовича з іншими спеціалістами Сумщини
було направлено заступником командира спеціалізованого батальйону
хімічного захисту на Чорнобильську АЕС для ліквідації наслідків трагедії. На атомній
станції наш земляк проводив роботи по дезактивації приміщень 1 та 2
енергоблоків. Ліквідатори працювали в
екстремальних умовах, не рахуючись ні з чим, без відпочинку, не маючи
відповідного спорядження, ризикуючи здоров’ям, життям, йшли на виконання
поставлених завдань, з усвідомленням відповідальності за долі мільйонів.
Майже чотири місяці (з жовтня 1986р.
по січень 1987р.) напруженої праці на атомній станції. За цей час Володимир
Борисович здійснив 52 виїзди в небезпечну зону, отримавши 25 ренген
радіоактивного опромінення.
Підірвалося здоров’я ліквідатора. Останнім часом
хвилюють хвороби, доводиться лікуватися в лікарнях, санаторіях.
Затамувавши подих учні слухали спогади
ліквідатора, ставили йому багато питань. Вдячні школярі подякували Володимиру
Борисовичу за прекрасну розповідь, привітали його квітами та сфотографувалися
на згадку.
Хай залишиться в минулому й ніколи не
повернеться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати
мир, спокій, життя.