Напередодні дня Святого Миколая в центральній районній бібліотеці відбулося п’яте засідання
поетичного клубу «Ліра». Місцеві поети та земляки – шанувальники поезії
підвели підсумки роботи клубу в 2015 році та накреслили план роботи на
наступний.
Хоча на засіданнях завжди людно,
але хочеться залучати більше молоді, яка
на «Зустрічах поколінь» зможе почитати
свої перші вірші, а кращі твори будуть надруковані на сторінках місцевих
газет, а, можливо, навіть в збірниках.
Поезія чарує, підбадьорює, надихає, інколи заспокоює,
зцілює душу, ніжна і гостра, мудра й тремтлива…
Боляче втрачати кожну людину, але
закони природи нам не дарують вічного
життя на землі. Хвилиною мовчання любителі поезії вшанували пам’ять талановитої
і скромної поетеси з с.Олексино Євдокії Калашник. Її вірші на шпальтах районних
газет друкувалися під псевдонімом «Валентина».
Цього разу голова поетичного
клубу Олена Штанько спілкувалася з
колегами по перу завдяки сучасним технологіям у бібліотеці. Всі дуже надіються,
що Олена Іванівна незабаром знову займе своє почесне місце за «круглим» столом,
бо життя – сильніше за хворобу.
Місцевий поет та композитор
Леонід Григорець поклав віршовані слова Олени Штанько, написані в
лікарняній палаті, на музику. Його подарунок, так душевно виконаний,
викликав щем і навіть в декого сльози. А Олег Торяник експромтом написав для
Олени Штанько вірш.
Зустріч – це свято, часто зі
сльозами на очах, але яка велика радість від спілкування. Завжди теплі, добрі
слова знаходяться у директора бібліотеки
Людмили Єфремової, а присутні вдячні колективу і очільнику за неоціненну
підтримку. Ось і цього разу бібліотека зробила подарунок учасникам клубу, який
після слів вітань разом з керівником вручила
Алла Новікова. Це – поетичний альманах «Мріємо, відчуваємо, пишемо», до
речі, третій випуск.
А потім поети і поетеси читали
нові твори зі свого доробку, а також розповідали, коли почали віршувати і що
їх, або – хто, на це надихнув.
Галину Зікрань, випускницю школи
№2 ( тоді ім.Мікояна), ще в початкових класах вразила розповідь вчительки про
Китай. Маленькій дівчинці так хотілося допомогти діткам – китайчатам, і виникли перші рядки: «В борьбе за мир
встает 500-милионный китайский народ».
Малого Олега Торяника до римування
підштовхнула журба, але любов до творів Остапа Вишні переважила журливі
нотки. Олег Павлович і нині пише гумор і
навіть здобуває призи.
Боромлянка Марія Добродєєва 15 років трудилася на Чукотці , але з
Магаданської області повернулася до Тростянця, де до пенсії працювала на
шоколадній фабриці. Марія Григорівна має добру душу і велике бажання творити
добро. Інколи – це вірш вдячності місцевій листоноші, або побажання вдячних
читачів журналу «Огородник», журналісти якого
не лишились в боргу і подарували Марії Добродєєвій дві кнги.
Ще одна перлина поетичного клубу
«Ліра» – Марія Бородіна все життя присвятила навчанню дітей
рідній мові та літературі – учитель
методист має вищу категорію. Її тато, теж був вчителем, збирав фольклор,
віршував, перекладав з німецької твори
Гете , мав плани попрацювати з Павлом Тичиною, з яким товаришував, але
їх зруйнувала війна. Нині Марія Іванівна читає класиків і пише для онуків,
дітей, земляків.
Ніна Шимацька – велика любителька
поезії, душа колективу, чуйна, завжди підставить дружнє плече, щедро
ділиться своїм теплом. Тож і колектив її дуже любить.
Алла Захарченко, коли читає
вірші, то хочеться слухати і слухати. Стільки віршів , як вона, певно ніхто не
знає. Вона не дивується, коли чує: «Як Вам
вдається стільки запам’ятати?». Рецепт простий: багато читати, вибирати най-
сокровенніше і щедро дарувати поезію землякам . Один з найулюбленіших поетів –
Борис Олійник, а голос у Алли Іванівни – молодий, дзвінкий, медовий.
Лілії Ільченко доля піднесла
чимало випробувань, мало хто знає про її хворобу. Тихенька, сором’язлива , в свої 78 літ пише вірші на актуальні теми.
Поезія для неї стала тим вітрилом, яке несе її по життю.
Олег Шелест почав віршувати в 50,
хоча поезію любив завжди.
-«Ми – поети народні, місцеві, самодіяльні. Шкода, що
сьогодні не всі змогли зібратися, надіюся, що на мій ювілей всі запрошені
прийдуть», - сказав Олег Григорович.
На оптимістичній ноті засідання закрив самодіяльний
поет, композитор,
виконавець Леонід Григорець. У нього є чудові рядки,
близькі для кожного, хто римує, відчуває ритм, вкладає знання і душу в свої
твори: «Критикуй же строже, стих
мой полный чувства, я достигну тоже своего искусства».
Немає коментарів:
Дописати коментар